ХУХИ
Хухи – добрі лісні духи. Вони нагадують пухнастих звіряток.
В уявленнях українців хухи будують свої чарівні нори-хатинки в корінні лісових дерев. Взимку вони знаходяться у глибокому сні, активуючись весною. Як сонце почне гріти, в лісі можна почути стукіт, писк, муркотіння та навіть хрюкання, — це означає, що хухи виходять із зимівників і починають знову жити безтурботним життям.
Хухи мають здібність змінювати колір свого хутра для маскування. Якщо вони перебувають серед трави, їхнє хутро стає зеленим, а серед осіннього листя — жовтим, серед весняних кущів глоду — рожевим, біля вересу — бузковим, а у воді — прозорим. Коли хухи відчувають наближення людини, то стають невидимими. Кажуть, що побачити хуху може тільки той, хто має добре серце і світлу душу.
Іноді хухи можуть напакостити, стати мстивими. Але зазвичай вони допомагають мандрівникам знайти вірну дорогу. Попереджають людей про небезпеку.
«Моховинка була зроду лісовою Хухою. Й не тільки лісовою, а ще й боровинкою, бо народилася вона у густому-густому старому бору, де споконвіку жив увесь її славний рід» (Василь Королів-Старий «Хуха-Моховинка»).
