ПЕРЕЛЕСНИК
(налітник, літун, вогняний змій, змій-любака)
В давні часи були відомими повір’я про змія, що міг перекидатися на гарного чоловіка і вступати у близькі стосунки з жінками. Його називали Перелесником. Зазвичай злий дух виконує роль інкуба — іпостасі ходячого мерця або чорта, який приймає образ померлого чоловіка (чи коханця, який у відлучці) і вступає у любовні стосунки з обманутою бідолахою. «Він навідується дуже часто, веде любовні розмови, цілується, заспокоює пристрасті» (Володимир Гнатюк «Знадоби до української демонології»).
Іноді Перелесник просто знайомився з жінкою-жертвою, іноді обертався на гарну коштовну річ, яку нещасна знаходила на дорозі. Після того, як жінка брала ту річ (часто перстень, стрічку чи пояс), вночі до неї приїжджав неймовірної вроди чоловік і схиляв її до інтимних стосунків. За переказами, жертва не могла довго чинити опір. Незабаром вона починала чахнути, спадати з лиця і хворіти, а через певний час – вмирала. «Такимъ неопытнымъ людямъ очень часто они являются, ведутъ съ ними любовный разговоръ, удовлетворяютъ страсти. Но—горе такому человеку: онъ начинаетъ сохнуть, чахнуть и потомъ умираетъ» (Павло Чубинський «Труди [Вірування та марновірства]»).
Саме тому за самотніми вдовами наглядали сусіди, і коли помічали, що молода розмовляє сама з собою, то вважали, що до неї прилітає Літавець. Тоді добрі люди починали рятувати жінку, оскільки якщо цього не зробити, вона незабаром помре. «Літавець — се дух небіщика, за яким дуже жалують. Він може довести того, до кого ходить, до смертя» (Володимир Ястребов «Матеріали»).
«До неї уночі з’являвся Перелесник, не дьяволом з’являвся, не марою, спадав летючою зорею в хату, а в хаті гарним парубком ставав» (Леся Українка «Як я люблю оці години праці»). Називали Перелесника вогняним змієм, тому що над хатою, до якої він вчащав, бачили комету, тобто змія з вогняним хвостом. «Перелестник відомий лише українцям» (Микола Сумцов «Культурні переживання»).
Перелесник, хоч і набуває людського вигляду, має фізичні недоліки, характерні для демонів: відсутність спинного хребта. Якщо дівка нащупає хребет на спині красунчика, то все ОК. Як і вся нежить, він не здатний правильно вимовляти сакральні християнські імена: замість «Ісус Христос» він каже «Сус Христос», замість «Богородиця» — «Чудородиця». Подарунки його недовговічні: гостинці, які він приносить жінці, зі сходом сонця перетворюються на гній або черепки.
Від зв’язку зі злим духом жінка може завагітніти. Вагітність у цьому випадку протікає нереально довго — до трьох років, і часто закінчується нічим: у животі жінки виявляється пісок. Якщо народжується дитина, то вона холодна, з очима без повік. Живе таке дитя недовго. Проте нічого не загрожує дівчатам, які зберегли свою доброчесність.
В Україні Перелесника називали також Обаясником чи Летавцем. «Здеже прилучитися может и смешение телесное с диаволом, сиесть с Летавцем, который блуд есть наитяжший» (Інокентій Ґізель «Мир з Богом людині»). Так, 24 липня 1709 року в Кам’янець-Подільському магістраті розбиралася «жалоба мѣщанки Агнессы Шагиновой на мѣщанку Клецкую за клевету, будто Шагинова занимается чародѣйствомъ и состоитъ въ связи съ летавцемъ (перелетнымъ злымъ духомъ)». «Про летавця я нічого не говорила і нічого про це не знаю» (слова підсудної «Книга Кам’янець-Подільського магістрату» (1700-1713).
Прогнати Перелесника майже неможливо. Його відлякує різне зілля, читання молитви, перехрещування вікон і димаря з примовлянням «амінь». Аби віднадити Перелесника, хату, до якої він залітав, треба обсипати свяченим маком. Він не зможе переступити через зерна. Кажуть, довкола хати почнеться гуркіт, затрясеться земля, буде чутно гул в димарі, і тоді Перелесник щезне назавжди.
