ВІДМІНА
(обмінник, відмінок, бісеня)
Відміна – це чарівна істота чи предмет, залишена нечистю замість викраденої дитини. Відмінків може підкинути богиня, лісниця, чорт.
Споконвіку люди зналися на відмінках. Існувало багато легенд про дивних підкидьків, якими підмінювали людських дітей ельфи, тролі, гноми, полудниці, русалки, лісуни, мамуни, чорти тощо.
Інколи підкинуте відмінча нічим не відрізняється від вкраденої дитини, але мовчазне та нерухливе (це може бути й насправді предмет, наприклад, схоже з дитиною поліно), або ж навпаки відрізняється. «Відміна має маленьку голову, довгі уха, тонкі ноги, велике черево, хорує ненастанно, не ходить до сімох літ, а така буває пажерлива, що ніколи не можна її нагодувати. Полишена в хаті, виїдає всі страви, за що її б’ють» (Чубинський Павло «Труди»). Одмінчук може мати на пальцях кігті, нерідко така дитина навіть волохата та потворна.
Відмінника можна прогнати, або винудити нечисту силу на обмін. Якщо відмінча бити як слід березовим або ліщиновим прутом (чи палкою, якою до цього били жабу), тоді з’явиться та нечиста сила, яка зробила цю відміну, забере відмінча та віддасть вкрадену дитину. Бити відмінника дозволялось тільки справжній матері викраденого, знахарці, позашлюбному сину незамужньої дівчини або пастуху. Нічого дивного.
Злі духи можуть викрадати не тільки немовлят, нерідко жертвами стають гарні молоді дівчата. Їх крали старі як світ ельфи для розмноження, а замість них залишали двійників. Такі легенди розповідали шотландським дітлахам.
В Україні найчастіше крадуть дітей і залишають відмінків лісовики, лісунки, мамуни чи богині. Поводяться вони з людськими дітьми добре. Люблять їх як рідних. «Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі. Не раз вона з ляком думала навіть, що то не від неї дитина. Не «сокотилася» баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки — і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня» (Коцюбинський Михайло «Тіні забутих предків»).
Говорять, що фраза «щоб тебе чорти забрали!» може слугувати дозволом для нечистої сили. Але усе зло стає безпомічним перед охрещеною дитиною. Мати повинна зав’язати малюку на руку червону нитку, одягати червону шапку. Вночі від дитини краще не відвертатись, слідкувати, щоб на неї не падало місячне сяйво. Колиску рекомендують окропити свяченою водою.
Вважається, що в стародавні часи такі історії вигадували через високу дитячу смертність. Таким чином батьки пояснювали собі смерть дитини або якесь дитяче захворювання, що призводило до фізичних чи психічних змін дитини.
