РАРОГ
(раріг, птах-блискавка)
Існує популярна трактовка українського тризуба, нібито він зображує атакуючого сокіла-Рарога, який стрімко летить на здобич. В слов’янській міфології Рарог – це зброя богів, дух вогню, який з’являється у вигляді сокола, або блискавки, схожої на хижого птаха.
Рарог пов’язаний з давнім культом вогнища. Це магічна істота, вона у вигляді палаючого птаха крутиться в вогняному вітрі (тобто блискавка). Рарог може мати вогняне пір’я, а з дзьоба вивергає вогонь, вітер, бурю.
Кажуть, що Рарог може народитися з яйця, яке 9 діб висиджувала людина.
На західнослов’янських мовах назва «Рарог» означає не тільки божество, так інколи називають звичайного сокола-балобана. Деякі історики пов’язують ім’я «Рюрик» з іменем птаха «Рарог». Таким чином, від образу Рарога-сокола походить «герб Рюриковичів» — Тризуб.
«Дивлюся на небо та й думку гадаю:
Чому я не соколъ, чому не лjтаю?
Чому менj, Боже, Ти крилля не давъ?
Я бъ землю покинувъ и въ небо злjтавъ…»
Михайло Петренко
Можливо, образ Рарога генетично пов’язаний із Сварогом — верховним богом неба в Київській Русі. Крім того, в міфології Київської Русі «Сварожичем» (бог війни) називали вогонь. «Люди огневи ся малят, зовуще його Сварожичем» («Слово Христолюбця»).
Ще одна птиця-блискавка – Матір Слава (Матір Сва, МаГура, Ясна, Перуниця, Берегиня). Це божество згадується у Велесовій книзі 63 рази, частіше ані будь-яке інше. Вона велика богиня війни та перемоги; богиня дітей; матір сонця; богиня Ірію (раю) та вічного життя; «Ясуня, Ясна» (від українського «яса» = «слава»). До неї зверталися війська перед битвою.
Чарівні птах-діви (птице-жінки) зустрічаються доволі часто в ювелірних виробах Київської Русі, в казках східних слов’ян «Жар-птиця» грає роль цариці чарівних істот, також в народних віруваннях південних слов’ян досить популярні Віли (самовіли, самодіви) – крилаті жіночі духи.
«а надибав вілу білу в горах,
вілу білу з поглядом урочим,
обмінявся з нею пірначами,
цілував її в обличчя біле,
стиснув руку і назвав: «посестро»,
а вона його: «мій побратиме».
Леся Українка, поема «Віла-посестра»
