БОГИНІ
(мамуни, лісниці, лісунки)
Богині – це злобні лісні жінки з крижаним серцем. Вони високі, але дуже худі і бліді, на голові мають нечесане волосся. «З обвислими грудьми, які закидають аж за плечі» (Гнатюк Володимир «Знадоби до української демонології»). Зазвичай вони ходять оголеними, але можуть вдягатися як звичайні люди. Відмінна риса – пояс з суходільника.
Ці злі духи живуть у печерах та інших неприступних місцях. Інколи стають жінками лісовиків. Їх прозвали мамунами, тому що вночі вони полюбляють підкидати своїх бісівських дітей людям, а людських діточок забирати собі. Підкинутих чарівною істотою немовлят називають «відміною». Якщо відмінка бити як слід, то можна отримати своє дитя назад. «Битєм тих відмін можна примусити богиню, віддати людську дитину, а свою забрати» (Кольберг Оскар «Рokucie»).
Бездітні богині бігають по полях і лісах, танцюють та плескають в долоні. Як зустрінуться з людьми, то старших лоскочать до смерті, а з молодих вибирають собі дівчат в подруги, а парубків – в любасів. Для цього вони перетворюються на молодиць, в яких закохані ті хлопці. Говорять, сміються і співають голосом коханої. Кличуть по імені. «Лісна приходить тоді, коли парубкові присниться дев’ять раз його коханка, а він про се нікому не скаже. Як раз учепиться, то дуже тяжко її позбутися» (Шухевич Володимир «Гуцульщина»).
Якщо образити лісницю, то вона зіпсує всю зроблену роботу, випустить овець з кошари. Для оборони від богинь потрібно носити часник або тройзілля. Будь-який металевий предмет – теж дієва зброя проти нечистої сили. Лісниці терпіти не можуть казок, тому знесилити їх можна розміреним розказуванням казочок.
«Один чоловік був зловив богиню і привів до дому. Вона була від дитини, бо мала молоко в грудях. Була в нього цілий тиждень, але все сумувала, плакала і їла дуже мало. По тижневи випустив її» (Гнатюк Володимир «Народні легенди»).
Богині завжди цікавляться людьми і хочуть зблизитися з ними. Вони приходять погрітися біля вогню в лісі, підсідають на віз, коли хтось їде лісом. Але вони такі тяжкі, що коні їх не витримують. Зваблюють чоловіків, які працюють у лісі, а потім їх не відпускають додому.
Кажуть, існують мамуни-чоловіки. Вони заманюють до лісу людських жінок «Через мамуни є між людьми багато блудства» (Шухевич Володимир «Гуцульщина»).
Інші слов’яни знають цих істот під назвою «дикі люди/лісові люди/дивні люди». Назва походить від кореня div- зі значенням «дивовижний, дивний (тобто чужий)». «Лісові люди — звичайні люди, які живуть у лісі, тільки з великими бородами, навіть взимку ходять без одягу і взуття. Узимку вістряки під носом замерзають аж до землі, як бурульки зі стріхи» (Товстий Василь «Легенди та міфи України»).
