Темний Кристал
The Dark Crystal
1982
Інший світ, інший час. Колись, в епоху чудес, життя на планеті Тра підтримував Кристал Істини. Коли він розколовся, його охоронці розділилися на два види: хаотичних скексів і мирних містиків. Скекси заволоділи більшим уламком, відомим як Темний Кристал, за допомогою якого вони поглинали енергію живих істот. Внаслідок цього світ Тра став занепадати. Бачачи загибель природи, містики виконують обряд, що надішле їм рятівника. Юний гелфінг на ім’я Джен —сирота, останній зі свого роду, як він вважає. Його наставник перед смертю розповідає пророцтво, що Джену судилося знайти уламок Кристала Істини та подолати ворогів. Він повинен відшукати уламок до того часу, як три сонця Тра зійдуться, інакше зло запанує назавжди.
У 80-х роках ляльковик Джим Генсон вирішив відкласти маппетів і цілком зосередитися на зйомках кінофільмів. Натхнення прийшло до Генсона в середині 70-х, коли він побачив ілюстрацію Леонарда Б. Любіна до книги з поезією Льюїса Керролла. Там були зображені крокодили в вишуканих мантіях і коштовностях. Концептуальне коріння майбутньої картини знаходилось у короткометражці Джима Генсона «Земля Горча». У 1982 році разом з другом і колегою Френком Озом Генсон поставив повнометражний фільм «Темний кристал» у жанрі фентезі, де поєднувалися ляльки і натурні знімання. «Темний кристал» рекламували як сімейний фільм, однак він був помітно темнішим і драматичнішим, ніж попередній матеріал творців.
Аніматроніка, використана у кінофільмі, вважалася новаторською для свого часу. Більшість ляльок вимагали близько чотирьох ляльководів для того, щоб досягти якісної маніпуляції. Це було виснажливою і навіть небезпечною працею. Для допомоги в хореографії рухів ляльководів запросили швейцарського міма Жан-П’єра Ам’єля. Всесвіт «Темного кристалу» побудований на фантазіях художника Браяна Фрауда, відомого характерними дизайнами фей, ельфів і гномів. Фрауд співпрацював з Генсоном в ролі концепт-художника двічі: при створенні «Темного кристала» і «Лабіринта».
За словами співрежисера Френка Оза, наміром Джима Генсона було «повернення до темряви оригінальних казок братів Грімм», оскільки він вважав, що діти не повинні ніколи не боятися. Першу 25-сторінкову версію сценарію під назвою «Кристал» Генсон написав під час снігопаду в готелі аеропорта. Дія була розгорнута у світі під назвою Мітра, лісистій землі з горами, які можуть розмовляти, мандрівними валунами та гібридами тварин і рослин. Зла раса називалася рептус, а мирна – еуназе, її очолював Малькольм Мудрий. Останнім еуназе був син Малькольма Браян, якого всиновили Бада, містичні чарівники Мітри.
Деякі елементи залишилися в «Темному кристалі», включаючи три раси, головний квест, Кристал та інше. Пізніше «Мітра» скоротили до «Тра», через схожість оригінальної назви з іранським божеством сонця. Філософські відтінки діалогів були натхнені книгою Джейн Робертс «Сет говорить», з якою Генсон рекомендував ознайомитись всім членам команди до співпраці над фільмом. Письменниця Джейн Робертс досліджувала екстрасенсорну активність і вважала, що через неї передає повідомлення особистість на ім’я Сет. В трансі вона записувала інформацію, отриману від Сета, і читала її своєму чоловіку з 1963 року до своєї смерті в 1984.
Скекси уособлюють смертні гріхи. Браян Фрауд спочатку спроєктував їх у вигляді глибоководних риб, але потім вони здобули вигляд частково рептилій, хижих птахів і драконів. Геометрична символіка натякає на єдність двох рас. Гелфінгів розробила ляльковик-скульптор Венді Міденер, відома як матір Йоди. Під час зйомок «Темного кристалу» вона познайомилась з Браяном Фраудом. Невдовзі вони одружилися. Їхній син зіграв у «Лабіринті» хлопчика, викраденого Королем гоблінів. Фіззгіка вигадав Френк Оз, щоб він виконував таку ж функцію, що й пудель-маппет Фу-Фу. Подлінгів Фрауд уявляв як людей, що живуть у повній гармонії зі своїм природним оточенням. Їхнє село змоделювали за родинним будинком Генсона.
Композитор Тревор Джонсон хотів написати саундтрек, який відображав би дивацтво обстановки, використовуючи акустичні, електронні і будівельні інструменти. Незвична музика могла відштовхнути аудиторію, тому ідею скасували на користь оркестрової партитури, виконаної Лондонським симфонічним оркестром.
З художньої точки зору «Темний кристал» зробив багато нового. Це масштабна, творча і нестандартна форма оповідання, потужна візуальна уява епічного масштабу, яка розрахована для дітей, щоб продемонструвати їм критичний аспект людської природи. Пізніше лялькові фільми не набули особливої популярності, але перлини стоп-моушн анімації, такі як «Кошмар перед Різдвом», «Кораліна», «Труп нареченої», «Паранорман» — це спадщина Джима Генсона.
Нас приваблює це нереальне, похмуре, гарне місце. «Темний кристал» залишається в нашій свідомості тонким і глибоким, як дивний сон.
