Ніч демона
Night of the Demon
1957
Американський режисер французького походження, який зняв у Голлівуді класичні фільми жахів «Люди-кішки» та «Я гуляла із зомбі», а також еталонний фільм-нуар «З минулого», наприкінці 50-х років вирішив повернутися до горору і створити щось справді лякаюче – кінострічку «Ніч демона». Сценарій Чарльза Беннетта та Хела І. Честера базується на повісті «Закляття рун» англійського письменника Монтегю Родса Джеймса, який увійшов в історію світової літератури як класик жанру «розповідь про привидів». Моторошні твори видатного письменника і медієвіста М. Р. Джеймса майже повністю проігноровані кінематографом, на відміну від оповідань Стівена Кінга, Говарда Лавкрафта чи Едгара По, які одразу викликають бурхливу реакцію незалежно від якості. Жахи в історіях М. Р. Джеймса відрізняються примарною витонченістю, вони вимагають інтелектуального підґрунтя, щоб відтворити скелет будь-якої його книги на екрані.
Досі «Ніч демона» залишається єдиним випадком, коли М. Р. Джеймса адаптували для великих кіноекранів. Незважаючи на низку змін, кінокартина зберегла дух оригінального тексту. Слід зазначити, що в 60-ті роки декілька оповідань письменника було обрано для британського телесеріалу-антології «Таємниця і уява», протягом 70-х його твори стали основою для щорічних «Різдвяних історій про привидів», а в 80-х Даріо Ардженто, як співавтор сценарію фільму Мікеле Соаві «Церква», запозичив ідею М. Р. Джеймса стосовно «каменя з сімома очима». Однак «Ніч демона» доводить, що оповідання М. Р. Джеймса можуть вишукано перетворитися на повнометражні кінофільми з певним успіхом.
За сюжетом, американський психолог Джон Голден подорожує до Британії, щоб відвідати конгрес, на якому його знайомий професор Гарінгтон мав намір викрити сатанинський культ мефістофелеподібного мага Джуліана Карсвелла. По приїзду йому повідомляють, що професор помер страшною смертю. Колеги Джона Голдена припускають можливість втручання надприродних сил, але скептичний американець відразу відкидає такий варіант. Він хоче викрити Карсвелла у брехні, але стикається з рядом дивних подій, що не піддаються ніяким поясненням.
Прообразом загадкового Джуліана Карсвелла став відомий окультист, церемоніальний маг, головний розробник релігійної філософії Телеми — Алістер Кроулі. Ще в молодості Алістер Кроулі був впливовим членом Герметичного Ордену Золотого Світанку. Пізніше у Каїрі він нібито побачив Ангела, там йому було диктовано Книгу Закону від божественного джерела. Відтоді він бачив себе як пророка, якому було доручено повідомити людству про те, що воно входить у новий Вік Гора у ранньому ХХ столітті. Кроулі заснував своє власне окультне товариство і адвокатував Телему впродовж усього свого життя. Крім того, він вживав психотропи і був бісексуалом, що порушувало моральні і релігійні цінності сучасників. В пресі його називали «найзліснішою людиною у світі». Алістер Кроулі – найвідоміший окультист усіх часів, який вплинув на діяльність Тімоті Лірі, Оззі Осборна, Антона-Ла-Вея, Кеннета Енґера, Брюса Дікінсона, Джиммі Пейджа та інших.
Кінострічка «Ніч демона» повільно, але дуже впевнено піднялася до рівня видатного та історично значущого британського горору. Цьому допомогли візуальні прийоми, які протистояли нав’язливій готичній надмірності, популярній наприкінці 50-х років. Майже з самого початку фільму нам демонструють вражаючого монстра у всій красі, багато часу приділено дивній геометрії візуальних ефектів, персонажам та деталізованим сценкам, які заповнюють порожнечу, притаманну багатьом чорно-білим фільмам, також увагу глядачів привертають до міфології (язичницькі вірування, рунічні символи, культи), що додає картині впевненості та реалізму.
«Ніч демона» протиставляє людину і потойбічну істоту, показує трансатлантичну боротьбу раціональності і магії. Фільм закінчується інтригуючими словами: «Можливо, краще не знати». Ймовірно, «Ніч демона» повинна була скористатися власною порадою і не показувати монстра, заради саспенсу і відчуття таємниці, як у вражаючій сцені з буревієм. Але шанувальники фільмів жахів знають, яку цінність представляє мистецтво створення моделей, декорацій та спецефектів. Це все те, заради чого ми дивимось таке кіно, завдяки чому цей фільм не відійшов у небуття, де ми б ніколи про нього не довідалися. Рекомендую «Ніч демона» до обов’язкового перегляду!
