Якщо завітати до села Городнє на Одещині та запитати у людей про дідуся, який грає на музичному інструменті кеменче, усі неодмінно покажуть дорогу до Степана Михайловича Мінковського.
Про це повідомляє Інтернет-видання Бессарабії «Махала».
Кеменче́ — народний смичково-струнний музичний інструмент, схожий на середньовічний європейський ребек, французький пошет, болгарську гадулку. Був поширений на Кавказі і країнах близького і середнього сходу. Сьогодні вважається старовинним інструментом, гра на якому вважається вмираючим мистецтвом.
Степан Михайлович зростав в сім’ї, де завжди була музика. Його батько володів навичками гри на скрипці та кеменче, з дитинства маленького Степана оточувала мелодія цих інструментів. Коли Степану Михайловичу виповнилося 14 років, він почав вчитися грати на кеменче, а згодом і на скрипці. Перший виступ на весіллі відбувся, коли йому було всього 16 років. Запрошений в ролі музиканта, він вразив гостей грою. Людям сподобався його виступ, і вони почали запрошувати його грати на весіллях.
Ситуація змінилася, коли старшого брата призвали до армії. Степан Михайлович почав грати на скрипці на весіллях замість брата. Але потім змінив скрипку на гармошку.
В 1953 році Степана Михайловича також призвали до армії, а вже після повернення він придбав собі новий баян. Протягом 15 років він грав на цьому інструменті разом зі своїм старшим братом. Але через проблеми зі здоров’ям інструмент прийшлося відкласти і навіть змінити роботу.
“Коли я працював охоронцем на виноградниках, на баяні я вже не грав, але про кеменче не забував. Я брав його з собою на роботу та грав там на ньому у вільний час. Бувало люди, які чули музику, приходили до мене, і я грав для них. Пропрацював там років 30. Так й пройшло моє життя та дійшло до 89 років”, – розповів про свій життєвий шлях Степан Михайлович.
Сьогодні Степан Михайлович – один з останніх музикантів, які можуть грати на кеменче. Його інструменту вже понад 100 років і був переданий йому у спадок від батька, а батько отримав від свого батька. У Степана Михайловича був учень, але згодом хлопець переїхав до Болгарії, хоча основи гри на цьому інструменті йому все ж таки вдалося вивчити.
На жаль, сьогодні грі на цьому музичному інструменті ніхто не вчить. І почути його звучання – це рідка можливість долучитися до старовинного мистецтва. Важко знайти й сам інструмент.
Детальніше дивіться у відеосюжеті.
