Днями в Україну зі Словаччини повернулася експозиція ротарі-клубі «Одеса-Рішельє» Міжнародного конкурсу карикатур «Російський військовий корабель, йди на ***».
Із слізами печалі та надії проходили виставки у словацьких містах Спішська-Нова-Вага та Кошиці в рамках волонтерського проекту «Непокорена Україна. Попередження про національний опир, підтриманий світом», у якому також була представлена одеська експозиція.
У наші тривожні дні кожен мешканець України, який підтримує зв’язки з друзями за кордоном та розповідає їм правду про згуртованість та мужність українського народу та його ЗСУ у боротьбі проти російської агресії, може вважати себе бійцем інформаційного фронту. Саме наш біль та смуток за загибель мирних жителів та захисників рідних земель, зруйновані міста та селища, впевненість у нашій спільній перемозі дає силу та терпіння жителям інших країн чинити сильне сприяння Україні та її вимушеним переселенцям.
Одеса у цій інформаційній війні проти росії, без сумніву, стоїть на вістря атаки, взявши в соратники свою надійну зброю – гумор та сатиру. Один із прикладів – це створення та організація у ротарі-клубі «Одеса-Рішельє» Міжнародного конкурсу карикатур «Російський військовий корабель, йди на ***». Ці сатиричні малюнки, що викривають путінську росію та її орків, були показані у 17 містах України. Днями ця експозиція повернулася зі Словаччини, де брала участь у волонтерському проекті, організованому Закарпатським регіональним відділенням Асоціації міст України, «Агентством регіонального розвитку Закарпатської області, ротарі-клубами «Ужгород», «Одеса-Рішельє» та «Миколаїв».
Протягом трьох днів на всіх центральних вулицях словацького міста Спішська Нова Вес дзвініла музика та йшла жвава торгівля товарами широкого вжитку в сотнях наметів та павільйонів. На майданчиках проходили театральні вистави, пахло ароматним димком із численних кафешок, річкою лилося пиво, кружляли каруселі та колесо огляду. 647 років тому цьому місту було надано право проводити ярмарок без мит та податків, що приваблює сотні фірм та підприємств зі Словаччини та інших країн Європи. На цьому яскравому тлі поряд із головною ярмарковою алеєю у Міжнародному штабі допомоги українцям розмістилася виставка волонтерів.
На тематичних стендах були розміщені фотографії про війну росії проти України, плакати та картини художників, малюнки дітей, сюжети яких навіяні війною, відеоролики, відеокліпи та пісні, створені українцями у цей трагічний час. Один із залів був виділений для виставки Міжнародного конкурсу карикатур «Російський військовий корабель, йди на ***».
Участь у цьому творчому змаганні за сприяння «Всесвітнього клубу одеситів» та «Клубу одеських карикатуристів» взяли 45 художників з 15 країн світу, які надіслали його організаторам близько 300 робіт із сатиричним зображенням головного ворога людства ХХI століття, викриттям його нелюдей. ґвалтівників, які виправили всі закони моральності та моралі, а також картини, що показують мужню боротьбу та згуртованість українського народу та ЗСУ за свою свободу та незалежність.
Делегацію з України гостинно ухвалили у Міжнародному штабі допомоги українцям. Керує цією волонтерською делегацією українка Ольга Семанчакова, яка вже понад 20 років живе та працює у Словаччині. В урочистій обстановці відбулося відкриття виставки, участь у якої взяли Народний депутат України Михайло Лаба, заступник голови Закарпатської військової облдержадміністрації Петро Добромильський, керівники місцевої мерії, української діаспори та Міжнародного штабу допомоги українцям, представники ротарі-клубів Ужгорода, Одеси та Миколаєва, мешканці міста, українські біженці та місцеві ЗМІ. Було чимало яскравих та емоційних виступів, особливо тих учасників відкриття, які самі пережили бомбардування рідних міст, втрачали своїх рідних та близьких.
Наскільки ці військові страхи близькі словакам?
— Не можна відповісти однозначно на це питання, — каже один із організаторів поїздки до Словаччини, Народний депутат ВР Михайло Лаба. — З одного боку, я бачив, як у словаків з’являлися сльози співчуття, коли вони дивилися на знімки мирних жителів, які постраждали від бомб і снарядів, зруйнованих міст та сіл та інших жахів війни. Водночас у нашій книзі відгуків вони захоплювалися і дивувалися мужності людей та їхньої згуртованості з ЗСУ у боротьбі проти ворога.
А з іншого боку ще місяць тому я міг дивитися у Словаччині два російські телеканали, які майже 24 години на добу вели прямим і непрямим чином пропаганду своєї «Спеціальної військової операції», поширювали брехливі відомості про Україну, її мужній народ та ЗСУ. Вчора я став свідком телерепортажу з Москви, який вів власкор словацького телебачення. За його словами, росія практично не відчуває своїх втрат в економіці, політиці та соціальній сфері. Потенціал її величезний, і ця війна може тривати дуже довго з невідомим результатом.
Варто сказати, що про цю суперечливість по відношенню до агресії росії, тих складнощів, які з’явилися у словаків у ході війни, ролі та місці України у світі, переконливо говорять і дані соцопитування. Майже чверть населення Словаччини досить невиразно сприймають реальний стан справ і не дають належної оцінки російській агресії проти нашої країни та всього цивілізованого світу.
Але також треба наголосити, що Україна та ця проклята війна постійно перебуває в центрі уваги всіх новинних програм словацького ТБ, а центральний уряд і місцева влада надають максимум турботи та уваги українським біженцям, не кажучи вже про значущість військової допомоги нашим ЗСУ. Наша делегація могла переконатися у цій підтримці України та її громадян навіть у ході ярмаркового свята. Урочисте відкриття ярмарку розпочалося з виконання антивоєнної пісні, яку хор виконав українською мовою. Про тривожний час, який зараз переживає світ, згадували у своїх промовах керівник Кошицького краю та мер міста Спішська Нова Вес.
У Кошиці, мерія надала у розпорядження виставки величезний хол місцевого культурного центру, де делегація могла найбільш видовищно розмістити свої стенди. Учасниками урочистого відкриття, окрім місцевих жителів, стали члени ротарі-клубу «Кошице», українські студенти, які навчаються у місцевих вишах, представники ЗМІ.
— Дружба між Словаччиною та Україною має глибоке історичне коріння, — сказав у своєму зверненні до гостей виставки радник прем’єр-міністра Словаччини Едуард Бураш. — У цей тривожний час, який переживає ваша країна, дуже важливо донести до кожного словака інформацію про те, що в цій війні Україна бореться і за Словаччину, за ті європейські цінності та спосіб життя, до яких ми вже всі звикли. Як і в містах України, у Спішська-Нова-Вага та в Кошиці відбулося гасіння марок «Ассоль уже не та…» та «Святий Миколай на захисті міста Миколаїв», яке традиційно проводиться під керівництвом автора цього поштового проекту, члена ротарі-клубу «Миколаїв» Тетяни Чичкалюк. Кошти від продажу цих марок та конвертів йдуть на допомогу ЗСУ, українським біженцям та роботу гуманітарного коридору для мешканців прифронтового Миколаєва.
— Не можна сказати, що ми повністю задоволені підсумками нашого виїзду до Словаччини, — підбиває підсумки ініціатор та організатор волонтерського проекту голова Закарпатського регіонального відділення Асоціації міст України, ротарієць Олег Лукша. — Ми зіткнулися з реальними результатами тієї брехливої пропаганди щодо України та прагнень до розвалу Євросоюзу, яку протягом більш ніж 20 років вела росія, вкладаючи у цю діяльність мільярди доларів. Мені довелося часто зустрічатися з простими словаками, які навіть сьогодні не хочуть впускати в свою душу та серце інформацію про страждання українського народу та жахи війни.
Якоюсь мірою цю категорію людей можна зрозуміти. Словаччина та її мешканці живуть мирним, спокійним та благополучним життям. Війну та тяготи життя українського народу вони здебільшого сприймають лише як телерепортажі чи знімки у газетах та журналах. Так, це жахає, але вся ця війна, як їм здається, знаходиться так далеко від їхнього реального життя, що навряд чи здатна порушити усталений порядок. Літні відпустки, тепле сонце, рясні врожаї овочів та фруктів, ярмарки та фестивалі зараз переважно заповнюють поточне життя словаків. Я думаю, що й ми, українці, жили б в аналогічному ритмі, якби війна йшла далеко від наших рубежів.
— Показовою в цьому відношенні розмову я мав з продавщицею книгарні в Кошиці, — продовжує Олег Васильович. — Звернув увагу на те, що на книжкових полицях багато літератури російською мовою, а книг українською мовою немає взагалі. Я знайшов лише дві книги словацькою: одна з них про війну в Україні, інша – про президента Зеленського. Продавщиця сказала мені, що вони сподіваються на те, що кількість книг про Україну, культуру та традиції її народу українською мовою зростатиме. Але разом з тим вона зауважила, що не можна скидати з рахунків і наслідки безпринципної російської пропаганди, яка протягом останніх восьми років поширювала брехливу інформацію про різні «злочини», які нібито творила Україна на Донбасі.
— Впевнений у тому, що на сьогоднішній день активність України в інформаційній війні проти росії не менш важлива, ніж боротьба наших ЗСУ на фронті, — розмірковує пан Лукша. — Зрушення суспільної свідомості європейців, електоральна сила яких може змінити політику своїх урядів у бік пом’якшення економічних санкцій, мають зараз, на мою думку, виходити на перший план. Від допомоги Заходу зараз залежить і постачання зброї, і фінансова допомога. Слід враховувати і втому європейців від мільйонів наших біженців, і наростання вартості життя в Європі та США у зв’язку з війною в Україні, і настання осінньо-зимових холодів.
Враховуючи ці обставини, наша делегація найближчим часом виїжджатиме до міст Румунії, Угорщини та Польщі для того, щоб донести правду про «Нескорену Україну та її національний спротив, підтриманий миром».
Олександр Федоров,
автор Міжнародного антивоєнного конкурсу з карикатур
