До Саратського історико-краєзнавчого музею Білгород-Дністровського району, що на Одещині, Олександр Ляшенко передав сімейну реліквію – кукурудзолущилку, яка багато десятиліть не тільки підтримувала родину, а і була символом спротиву режиму.
Про це повідомляє інформаційна агенція «Юг.Today».
Кукурудзолущилка, яку передав Олександр в музей, належала його діду Ляшенко Івану Семеновичу (1921-1982 рр.), що мешкав з родиною в Плахтіївці по центральній вулиці в 4 бригаді.
В голодному 1946 році родині було особливо важко. Іван Семенович повернувся із війни важко пораненим, і лежав прикований до ліжка. В цей час в селі проходила насильницька колективізація. Забирали в людей скот і весь інвентар і приладдя, що мали в господарстві.
Дружина Івана Семеновича, коли дізналася, що до них прийдуть, вирішила дещо приховати від влади. Ця тендітна жінка спромоглася разом із своєю сусідкою-родичкою вирити (очевидно вночі!) величезну яму і зарити в ній це знаряддя! Для розуміння: в музей кукурудзолущилку затягнули четверо сильних чоловіків.
Згодом, коли інтерес влади переключився на щось інше, це знаряддя витягли із сховку, і продовжували користатися ним за призначенням – лущили кукурудзу.
Кукурудзолущилка побутова – це сільськогосподарський інструмент для швидкого відокремлення зерна від кукурудзи. Молотарка кукурудзи має просту, але перевірену конструкцію. Зверху в трубу подається качан кукурудзи, усередині лущилки обертаються сталеві диски, які й обмолочують зерно від качанів. На переданому експонаті видно торгова марка:«СЛЕСАРНО МЕХАНИЧЕСКАЯ МАШИНО-СТРОИТЕЛЬНАЯ МАСТЕРСКАЯ Г.Ф. Каплера с. Гнаденталь (по низу) … Сарата, Аккерман,- Тузла- Бело…» Тобто, це виріб німецької майстерні, с. Гнаденталь (нині Долинівка )”.
