Придунав’я цього року перетворилося на українській Сінгапур. Обсяг вантажоперевалки зріс у декілька разів. Кілометрові черги вантажівок. Задіяні без винятку всі причали. Новий зерновий термінал «Нібулону». Днопоглиблення.
Регіон багато років деградував, потроху проїдаючи спадок радянських часів. Марив спогадами по величне минуле. Заздрив успіхам Великої Одеси, Миколаєва, появі сучасного флоту на Дніпрі. Заздрив сусідам румунам, що поступово перехоплювали вантажні потоки, які традиційно обробляли українські порти.
Тепер всі прокинулись.
Міністром Олександром Кубраковим обіцяна модернізація Ізмаїльського, Ренійського та Усть-Дунайського портів. Будівництво нових терміналів та хабів. Створення річкового та морського флоту. Розширення можливостей під’їзних залізничних колій, розвиток прямого залізничного сполучення з транспортними підприємствами. Посилення автодорожньої мережі.
Розуміємо, що не все, можливо, вдасться реалізувати. В країні війна. Але у Придунав’я дійсно з’явився шанс. Це факт. Прийшли перші інвестори та інвестиції. Галузь повірила у перспективу.
Проте сінгапурська казка швидко добігла кінця. Повернулась звична українська реальність. До якої у Придунав’ї звикли.
У регіону з’явився «смотрящий» — відомий ресторатор, шоумен, нардеп Микола Тищенко.
Політична кар’єра Тищенка — це справжня сага. Спочатку відомий ще з 90-х київський бізнесмен рухався по партійній лінії, очоливши київський осередок «Слуги народу». Потрапив у справу, пов’язану з розкраданням грошей на будівництві Подільсько-Воскресенського моста. Після низки інших скандалів як неформальний «префект» вирушив «зшивати Україну» на Закарпаття. Місцевими ЗМІ його «кураторство» пов’язується виключно з просуванням «правильних» людей на посади у державні структури та підприємства. Основна увага – найбільш «ресурсним» напрямам – митниці, лісгоспам.
Влітку цього року «префекта» прибирають з Закарпаття. Офіційне пояснення: «Слуга народу» має асоціюватися зі щоденною кропіткою роботою по допомозі фронту та укріпленню тилу, а не з публічними скандалами, сумнівними піар-акціями та сварками».
Тепер у пана Миколи немає статусу партійного боса. Але він вигадав новий інструмент впливу та «вирішення питань»: робочі депутатські групи та тимчасові слідчі комісії. Як головний експерт по українських портах та лісах Тищенко очолив одразу дві структури: робочу групу щодо діяльності морегосподарського комплексу України та ТСК щодо ефективності діяльності підприємств Міндовкілля.
У напарники Микола взяв не менш відомих «фахівців», наприклад, бютівця Костянтина Бондарєва. Якщо не знаєте цього одіозного персонажа, просто погугліть.
Традиційно серед соратників Тищенка й славнозвісний Ігор Негулевський, якій запам’ятався галузі цькуванням покійного Олексія Вадатурського. Вже під час війни Негулевський оскандалився здачею ворогу інформації про розміщення мобільного шпиталю у Миколаївській області. Коротко кажучи, Тищенко зібрав справжню «бойову групу». Майже як на Оболоні в 90-ті роки.
Нещодавно Тищенко з колегами здійснив черговий набіг на порти Придунав’я, влаштувавши виставу зі звинуваченням портовиків у халатності та саботажі. Претензії безглузді та безпідставні. Звучить якась маячня, яку твереза людина посоромиться транслювати.
Але яке це має значення? Головне, що галузь отримала чіткий сигнал: саме від пана Миколи та його угрупування тепер залежить, хто залишиться на посаді, а хто ні. Бажаєш працювати, надавай послуги «рекомендованим» компаніям на спеціальних умовах, тобто фактично викачуй гроші з рахунків державних підприємств.
Невипадково головою «експертного офісу» при робочій групі Тищенка виступає ексзаступник директора Дунайського пароплавства Едуард Буряк. Саме в часи роботи Буряка керівництво держпідприємства віддає ТОВ «Олдекс-ОД» нібито для проведення ремонту спочатку 18 ліхтерів, а потім ще 14. Як згодом з’ясували детективи НАБУ, фірма складалась з однієї жіночки, яка виконувала функції й директора, й головного бухгалтера. Та навіть про це не здогадувалась. Судна вкрали, перегнали до Туреччини та розрізали на частини. Тобто на «розпилі» державного майна Буряк знається дуже добре і може надати неоціненні поради пану Тищенку та його угрупуванню щодо управління галуззю.
Минулого тижня у фейсбуці з’являється спільне фото Кубракова і Тищенка в кулуарах Верховної Ради. Ще один неформальний сигнал портовикам: у пана Миколи в Києві дуже потужний вплив та можливості. Або погоджуєтесь на роботу з «відкатами», або група замордує депутатськими запитами у СБУ, ДБР, Офіс генпрокурора тощо. І міністерство вам не допоможе, бо самі бачити, які у Колі знайомства…
Придунав’я відверто не розуміє, що коїться. Поява «смотрящего» Тищенка в інфраструктурній галузі дискредитує абсолютно усі запущені реформи. Усі намагання залучити кошти міжнародних донорів. На які міжнародні інвестиції ми розраховуємо? Гадаєте, європейці не дізнаються, що в дунайські порти повертаються «відкати» та «кишенькові компанії». Як прозорість, цифровізація, конкуренція, міжнародні стандарти, що декларуються керівництвом галузі, пов’язуються з відродженням інституту «смотрящих»???
Пане Кубраков, галузь довіряє вам. Придунав’я підтримає вас. Тому з нетерпінням чекаємо з Києва на сигнал, що епоха «смотрящих» і корупційної ренти з державних підприємств назавжди залишилась у минулому.
Сергій Назаренко, мешканець міста Ізмаїл, капітан річкових груп суден
