За 30 років незалежності нашої Держави зріс інтерес громадськості до вітчизняної історії, до фактів і даних, що тривалий час замовчувалися радянською владою. Доступ до архівних джерел, отриманий після 1991 року, дозволив вченим і дослідникам активно відкривати все нові й нові невідомі сторінки історії України, зокрема й про трагедію репресій проти Церкви.
Разом з цим, до цього часу залишається потреба у актуалізації та об’єктивації історичної правди продержавний террор в СРСР через огляд локальних подій та деталізацію персональних історій репресованих задля увічнення їх пам’яті.
Саме тому громадська організація “Україна — це Я”, очолювана Олександром Чернегою, за підтримки Генерального Консульства Республіки Польща в Одесі та Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації ініціювала в рамках відзначення 30-ліття Незалежності України створення виставки, присвяченої репресіям проти Римсько-Католицької Церкви у 1920-1930 роках ХХ століття.
Виставка, що складається з 13 стендів, сталапершим етапом реалізації проєкту “Репресована духовність”, метою якого є інформування світового та українського співтовариства про боротьбу комуністичної влади та її репресивних органів з різними релігійними організаціями на теренах Одеської області.
Вперше виставка була продемонстрована 13-25 серпня 2021 року в Одеському кафедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці за участі єпископа Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-католицької Церкви Станіслава Широкородюка та Генконсула Республіки Польща Катажини Солек.
27 серпня 2021 року виставку було урочисто відкрито у Київському кафедральному соборі Святого Олександра Римсько-католицької Церкви в Україні. До 7 вересня її відвідала велика кількість небайдужих людей, в тому числі представник Надзвичайного і Повноважного посла Польщі в Україні Кароль Зелінський, єпископ Київсько-Житомирської дієцезії Віталій Кривицький та представники інших конфесій.
10 вересня 2021 року виставка відкрилась у Львівському кафедральному соборі Римсько-католицької Церкви в Україні з благословення архієпископа Мечислава Мокшицького та за участі єпископів Броніслава Бернацького й Мар’яна Бучка, а також директора Львівського музею історії релігії Ореста Малиця та начальника відділу релігій та національностей департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської облдержадміністрації Дмитра Горєвого.
А вже 1 жовтня 2021 року виставка відкрилась на території музейного простору середньовічної вежі-дзвіниці костьолу Святого Апостола Варфоломія в Дрогобичі (вул. Данила Галицького, 8). Вона об’єднала багатьох представників громадських та релігійних організацій, працівники профільних управлінь та інституцій Дрогобицької міської ради, депутатів всіх рівнів, музейних хранителів з різних музеїв Дрогобиччини, науковців Дрогобицького державного педагогічного університету ім.І.Франка, членів парафіяльних громади Дрогобича тощо.
Співорганізаторами заходу стали Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі»;Спілка вчителів-полоністів України; Дрогобицький музичний коледж ім.Василя Барвінського; парафія Святого Апостола Варфоломія Стрийського деканату Львівської Архідієцезії Римсько-Католицької Церкви.
Модераторами виступили кандидат історичних наук, доцент, директор ДІКЗ «Нагуєвичі» Богдан Лазорак та Назар Юрчишин, маґістр історії, музейний доглядач ДІКЗ «Нагуєвичі», аспірант історичного факультету ДДПУ ім. І.Франка.
В подальшому заплановані виставкові просвітницькі мандри містами України та відвідування декількох міст Республіки Польща за підтримки Генерального консульства Республіки Польща в Одесі.
Така затребуваність виставки не видається дивною. Вона вражає, вона викликає емоційне потрясіння – на стендах представлені історії реальних людей – священників та вірян, світлини реальних історичних документів, архівних матеріалівз фондів СБУ: протоколи допитів і картки заарештованих, секретні укази й декрети, докази фальсифікації слідства органами НКВС.
На думку Джорджа Орвела, справжньою метою тоталітарної системи є зміна свідомості людини та її абсолютне підпорядкування правлячому режиму. Матеріали виставки переконливо доводять, що для досягнення цієї мети, ще з моменту встановлення більшовицької влади на теренах України, каральними органами застосовувались позазаконні методи залякування та фальсифікації. Апогею ці практики досягли в кінці 1930-х років, коли маховик Великого террору розкрутився із такою силою, що, як писав О.Солженіцин, важливою стала кількість заарештованих, а не особистість кожного з них, а слідство перетворилося на просту формальність. Грубі порушення законності, тортури і катування, що часто приводили до обмовлення і самообмовлення невинних людей, були офіційно дозволені і навіть рекомендовані як метод ведення слідства в 1937 році особисто Сталіним і Центральним Комітетом Комуністичної партії(б).
Разом з цим, матеріали виставки свідчать, що незважаючи на всі жахливі методи боротьби з Церквою, вірою та релігією, велика кількість людей – вірних різних конфесій, хоч і були переслідувані й постраждали за свою віру, однак не зреклися своїх переконань, а Церква, пройшовши через терор і репресії, живе й продовжує проповідувати принципи добра й справедливості.
Різникова Ярослава,
Член НСЖУ, лауреат літературних премій ім.І.Франка та Г.Сковороди
