Крос-культура: Супер 8. Військова таємниця

0

Супер 8

Super 8

2011

Поїзд, який на шаленій швидкості переміщає щось надсекретне з «Зони 51», потрапляє у катастрофу. Аварія випадково записується на плівку камери Super 8 школярів, знімавших поблизу любительське кіно у жанрі зомбі-детектив. Переглядаючи запис моменту катастрофи, друзі бачать те, що вирвалось з вагона потяга.

Тінейджери намагаються повернутися до звичайного життя, але після ряду дивних подій, пов’язаних з загадковою істотою і військовими таємницями, це вже неможливо. Коли починають зникати речі, собаки і люди, питань стає все більше. Що насправді було у поїзді? Що на відзнятий плівці? Чи встигнуть друзі закінчити свій фільм вчасно? А як щодо іншого великого секрету?

«Супер 8» — це відкрита пошана режисера Джефрі Джейкоба Абрамса науково-фантастичним фільмам 1980-х років, особливо внеску Стівена Спілберга, який наразі виступив продюсером стрічки. Знімальна команда грає з глядачами, демонструючи у новій етикетці атмосферу фільмів «Близькі контакти третього ступеня» та «Інопланетянин».

Обличчя монстра навмисно показують майже у фіналі фільму, як це робили в деяких класичних горрорах. «Супер 8» неможливо критикувати у негативному сенсі, тому що фільм створили по кіноформулі кінця ХХ століття, коли екранні діти фантастичним чином вирішували свої «маленькі» проблеми, пов’язані з НЛО, вампірами чи перевертнями («Бовдури», «Ніч страху», «Гремліни», «Срібна куля», «Загін монстрів», «Воно», «Дивні дива»).

Початковий план режисера полягав у тому, щоб зняти всі епізоди фільма у фільмі на справжню кіноплівку 8 мм. Проте компанія Industrial Light and Magic, що займається візуальними ефектами, не уявляла можливим інтегрувати комп’ютерну графіку у відзнятий матеріал через зернистість формату. Тому для епізодів з використанням графіки оператор Ларрі Фонг використав формат Супер 16. В інтерв’ю Абрамс і Спілберг неодноразово розповідали, що знімали свої перші картини в дитинстві саме на 8-мм камеру. У 1970-х роках стандарт Super 8 набув особливої популярності, завдяки збільшеним розміром кадру та спрощеною касетною зарядкою.

«Супер 8» — не просто солодкий шматочок ностальгії, а заява: ось так сьогодні ми можемо знімати фільми, як у старі добрі часи, із пристрастю та душею.

Що нам потрібно для хепі-енду: військові, схожі на іграшкових солдатиків; прощення між сусідами, друзями, батьком і сином; романтичний дух підліткового періоду і взаємна любов, яка ніби не мала шансу; любительське кіно, яке доказує, що можливе все і кожен має десь починати. В «Супер 8» є все це, і навіть більше.

Больше новостей на нашем телеграм-канале: https://t.me/volnorezodessa