Напад помідорів-убивць
Attack of the Killer Tomatoes!
1978
У жовтні 1978 року «Напад помідорів-убивць» був представлений кіноглядачам. Це комедійна пародія на японські фільми 50-60-х років про вторгнення монстрів, які за словами режисера Джона Де Белло були здебільшого незнайомі публіці, або на американські розважальні кінострічки для тінейджерів, де велика желеподібна Крапля атакує передмістя. Незважаючи на ряд абсурдних і дуже смішних сцен, картина «Напад помідорів-убивць» триває майже 90 хвилин, а здається, що вдвічі довше. В будь-якому випадку фільм став частиною історії кінематографа, прикладом епохи, яка презентувала купу низькобюджетних стрічок, насичених «чорним гумором» і навмисно зробленими дешевими спецефектами.
За сюжетом людство охопила паніка. Звичайні помідори, які люди століттями вирощували у себе на огородах, несподівано перетворилися на генетично мутованих невтомних мисливців, спраглих людської крові. Військові не в силах впоратися із загрозою і лише одна пісня може врятувати Землю від кровожерних помідорів-убивць. Знайома ситуація, чи не так? Головна ідея фільму «Напад помідорів-убивць» ймовірно лягла в основу картини «Марс атакує!» Тіма Бертона, де активно використовувалися сюжети, зображені на колекційних картках 1960-х років під однойменною назвою. Прибульців, які за всіма правилами наукової фантастики атакували Землю, вдалося знищити пронизливим фальцетом Сліма Вітмена, зокрема його піснею Indian Love Call. Вбиваючу пісню для «Нападу помідорів-убивць» виконав 15-річний Метт Кемерон — пізніше він став відомим барабанщиком у рок-гуртах Soundgarden та Pearl Jam.
Головний трек з відкриваючих титрів Льюїса Лі згодом став дуже популярним, і навіть увійшов у збірку саундтреків Haunted Hits горор-ведучої Ельвіри – володарки темряви. Крім того, вона показувала «Напад помідорів-убивць» у своєму шоу та в першому повнометражному фільмі про Ельвіру.
Звичайно, більша частина насильства відбувається поза кадром, оскільки це фільм категорії «Б», але це давало змогу дивитися «Напад помідорів-убивць» неповнолітнім глядачам без тяжких наслідків. Для дорослих у стрічці є велика порція «чорного гумору»: починаючи з глузування над «Птахами» Альфреда Гічкока і «Щелепами» Стівена Спілберга, і закінчуючи пародіями на Джорджа Вашингтона, Авраама Лінкольна і Адольфа Гітлера. Частина жартів була злободенною, такі речі можуть опинитися незрозумілими майже через півстоліття.
Найдорожчою для творців фільму «Напад помідорів-убивць» опинилася випадкова сцена з гелікоптером. Пілот на орендованому гелікоптері повинен був сісти на помідорну грядку, але хвіст зачепив землю і сталася аварія. Люди не постраждали, а бюджет – ще й як: гелікоптер коштував 60 тисяч доларів. Вибух зняли камери, і пізніше ці кадри увійшли в фільм.
Згодом «Напад помідорів-убивць» набув культового статусу, він став кумедним безладдям, яке варто ностальгічно спостерігати, щоб відчути вільний стиль мислення і своєчасний сенс гумору, які, можливо, перетворилися на щось більше, і ми ще побачимо подібне у майбутньому на великих екранах.
